Ми всі були там - одна ситуація і двоє людей, які тлумачать їх абсолютно по-різному.
Жодна людина не бачить світ однаково. Я наводжу вам простий приклад. Я дитина, і в будинку поряд зі мною живе дитина того самого віку. Зараз я виходжу на вулицю з мамою, а на подвір’ї є змія. І вона боїться змій. Їй страшно, і вона кричить. І я в дитинстві знаю, що крик моєї матері означає, що те, що вона щойно побачила, не годиться. То чого я навчився від матері? Що змія небезпечна.
А потім змія переходить із мого двору у двір мого сусіда. Але мати мого сусіда - зоолог чи біолог, і вона бачить змію, і вона каже: «о, яка чудова садова змія», бере змію і обробляє її, а її син, який у моєму віці, бачить, як мати обробляє змію і там це не страх. Тож ця дитина, коли вона бачить змію, має іншу реакцію, ніж коли я бачу змію. Тому, коли ми обоє бачимо змію, я збуджуюсь і боюся, тоді як коли він бачить змію, він зацікавлений і захоплений. Ми обидва бачимо одну і ту ж змію, але маємо абсолютно різну поведінку.
Як це? Ми дізнаємось про життя, надаючи всьому цінність, чи це добре, чи погано, чи безпечно, це страшно. Отже, якщо ми ще колись побачимо цю річ, ми вже маємо цінність, і ця цінність базується на нашому першому досвіді.